залізні руди

залізні руди
железные руды - iron ores - Eisenerze - природні мінеральні утворення з вмістом заліза у таких кількостях, при яких його економічно вигідно видобувати. Основні рудні мінерали: магнетит, мартит, гематит, сидерит, залізисті хлорити. Вміст заліза в З.р. - від 10 до 72 %. Бідні руди (до 46 % заліза) потребують збагачення. Серед корисних домішок Ni, Co, Мn, W, Мо, Сг, V і інш., серед шкідливих - S, Р, Zn, Pb, As, Cu. За генезисом З.р. поділяють на ендогенні, екзогенні і метаморфогенні. Залежно від домінуючого мінералу виділяють такі промислові типи руд: бурі залізняки, чер-воні залізняки (або гематито-мартитові), магнетитові, сидеритові (або карбонатні), силікатні та ін. Крім того, розрізняють З.р. за станом обробки: сиру, рядову, сортовану, збагачену; за призначенням: доменну, мартенівську, аґломераційну. Великі запаси З.р. є РФ, Казахстані, Бразилії (34 млрд, т), Канаді (26), Австралії (21), США (17), Індії (13), ПАР (9), Швеції (4,5) і Франції (4). За прогнозами Римського клубу (2000 р) запаси З.р. будуть вичерпані на Землі (в земній корі, ноокларк) за наступні 173 роки.
Родовища З.р. промислового значення пов’язані з ендогенною, екзогенною та метаморфогенною серіями. Серед них виділяють магматичні, карбонатні, скарнові, вулканогенні гідротермальні, вулканогенно-осадові, кори вивітрювання, осадові, метаморфогенні. Магматичні родовища представлені титаномагентитовими та ільменіт-титаномагнетитовими покладами, які розташовані в Карелії (Пудожгірське), на Уралі (Качканарське, Гусівгірське, Першоуральське та ін.), Гірському Алтаї (Харлівське), Східних Саянах (Лисаківське, Кручинівське, Мало-Тагульське), у США (Тегавус), Норвегії (Телнес), Швеції (Таберг). Вміщуючими породами є олівін, піроксен, амфіболи, плагіоклаз, серпентин та інші. Залягають родовища на величезних площах у вигляді лаколітів. Карбонатитові родовища перовськіт-титаномагнетитові та апатит-магнетитові поклади розміщені в лужно-ультраосновних інтрузивах центрального типу, відомі на Балтійському щиті (Африканда, Ковдор), Сибірській платформі (Гулинський масив), Африканській платформі (Сукулу, Уганда, Дорова, Зімбабве, Люлекоп, ПАР). З.р. зосереджені переважно в центральній частині інтрузивів із значним розвитком карбонатитів з вмістом апатит-форстеритових, флогопіт-форстератових, апатит-кальцитових і кальцитових утвореннях по ультраосновним породам. Залізорудні тіла в таких масивах являють собою в основному апатит-форстеритові породи з сильним вкрапленням, жилами та прожилками магнетиту, нерівномірним вкрапленням пірохлору і баделеїту. Скарнові родовища скарново-магнетитових покладів широко розповсюджені на Уралі (Високогірське, Гороблагодатське та ін.), в Кустанайській області Казахстану (Сарбайське, Соколівське, Качарське та ін.), Західному Сибіру (Таштагольське, Абаканське, Тейське та ін.), Кавказі (Дашкесанське), в США (Айрон-Спрінге, Адирондак та інш.), Центральній Європі (Рудні гори), Італії, Болгарії, Румунії, Японії, Китаї та інших державах. Родовища пов’язані з плагіоґранітами, похідних базальтової магми ранньої стадії геосинклінального розвитку. Головним залізорудним мінералом є магнетит, в окремих випадках – гематит у вигляді залізного блиску. У складі рудних метасоматитів беруть участь епідот, актиноліт, ґранати, піроксени, хлорити, цеоліти, кальцит, кварц Вулканогенні гідротермальні родовища парагенетично пов’язані з трапами, відомі на Сибірській платформі (Коршунівське, Рудногірське, Нерюндінське та Тагорське). Руди представлені зонами вкрапленості в метасоматитах, жильними тілами та платоподібними покладами метасоматичного зміщення карбонатних порід. Роль екранів при утворенні пластоподібних покладів грають пласти аргілітів, тонкозернистих вапняків і трапових сіллів. Рудотвірний магнетит завжди вміщує ізоморфну домішку магнію і відноситься до різновиду магномагнетиту. Виділяються штоко-, лінзо-, пласто- і стовпоподібні метасоматичні рудні тіла та крутоспадаючі жили суцільного магнетиту. Вулканогенно-осадові родовища представлені Західним Каражалом у Центральному Казахстані, Холзунським у Гірському Алтаї, Терсинською групою у Кузнецькому Алтаї, Лан і Діль у ФРН, Гора Джебілег та Мешері Абделазіс у Алжирі. Розміщені в синклінальних зонах евгеосинклінальних формацій. Рудні пласти та лінзи деформовані складчастими і розривними дислокаціями разом з вмісною товщею. Руди представлені гематитом, рідше магнетитом і сидеритом. В них зустрічаються сульфіди, хлорит, кварц та інші нерудні мінерали. Промислове значення родовищ цієї групи невелике. Родовища вивітрювання представлені ґетит-гідроґетитовими (бурозалізняковими), мартит-гідроґетитовими зонами окиснення родовищ сидеритових і скарно-магнетитових руд, а також ультраосновних порід. Утворення зон окислення пов’язано з епохами давнього та сучасного вивітрювання. З.р. вміщують домішки хрому, нікелю та кобальту і належать до природно легованих утворень. Поклади таких руд представлені Єлізаветським і Серовським на Північному Уралі, Акерманським, Ново-Київським, Ново-Петропавлівським та іншими родовищами на Південному Уралі, Малкінським на Північному Кавказі, а також і екваторіальних областях – на Кубі, Гавайських островах, у Гвінеї, Філіпінах, Гвіані та Сурінамі. Осадові морські родовища у вигляді сидеритових (у зоні окислення бурозалізнякових) пластових покладів у морських теригенно-карбонатних відкладеннях відомі на західному схилі Південного Уралу в давньому ядрі герцинського антиклінорію. Вони залягають у протерозойських сланцево-карбонатних відкладеннях. Найбільшими з них є Бакальські, а також дрібні родовища в Комарово-Зигзагінському і Катав-Іванівському районах. Бакальська група нараховує понад 200 рудних тіл у вигляді пласто-, лінзо- та гніздоутворених покладів і рудних жил. Геосинклінальні морські гематитові родовища в теригенно-карбонатних відкладах відомі у Ангаро-Пітському залізорудному басейні, в США (Клінтон у Апалачах), Африці (Бафінг-Бакайський басейн в Малі) та Північній Австралії. Платформні морські родовища сидерит-лепто-хлорит-гідрогематитових бобово-оолітових руд в карбонатно-теригенових відкладах представлені Керченським, Аятським і Західно-Сибірським басейнами, а також Лотарингським басейном мінетових (дрібноолітових) руд на площі Франції, ФРГ, Бельгії та Люксембургу. Значно розвинуті вони і в Китаї. Осадові континентальні родовища гідроґетитових бобово-оолітових озерно-болотистих покладів представлені великою кількістю дрібних відкладів у Тульському та Липецькому районах, у верхів’ї річок Вятка, Кама, Сисола; в північній частині Руської платформи. Руди характеризуються низьким вмістом заліза (30…35%). Поклади витягнуті на десятки кілометрів уздовж русла палеорічок, представлені основними русловими відкладами – лінзовидними, овальними та неправильної форми пойменними покладами, що супроводжують їх. Сьогодні родовища такої формації втратили промислове значення. Метаморфогенні родовища включають поклади залізистих кварцитів і багатих метаморфічних руд давніх формацій. Залізисті кварцити притаманні тільки докембрійським складчастим областям. Їх родовища залягають у метаморфізованих осадових комплексах геосинкліналей кристалічних щитів, складчастих фундаментів давніх платформ, в ядрах антикліноріїв більш молодих складчастих областей. Вини є переважно морськими хемогенними осадами і достатньо чітко відокремлені серед теригенних і вулканогенно-осадових вміщуючих комплексів.

Гірничий енциклопедичний словник, т. 1. – Донецьк: Східний видавничий дім. . 2001.

Нужно решить контрольную?

Полезное


Смотреть что такое "залізні руди" в других словарях:


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»